Пам’яті жертв голодомору



     На столі вишитий рушник, хлібина з сіллю, колоски пшениці, два яблука та лампадка – це година вшанування пам’яті жертв голодомору у Васильківському коледжі НАУ.
     Завідуюча відділенням, викладач вищої категорії, куратор 231 групи Бичкова Марія Василівна розповідає своїм студентам яких бід зазнав український народ під час голодомору 1932-1933 р.; голоду 1921-1923рр; голоду 1946-1947рр. Присутні запалили свічки та вшанували хвилиною мовчання тих, хто зі злої волі тодішньої влади помер від голоду.
     Голодомор 1932-1933рр. Фактично голод почався з 1931 року, а восени 1932 та навесні 1933 він набув масового і найбільш жорстокого характеру. В 1930 -1931 роках державі здано весь хліб, вирощений колгоспниками. Трудодні майже не виплачувалися. Селяни існували лише за рахунок своїх присадибних ділянок та власних заощаджень. У 1932 році план заготівель вже був непосильний для селянства. В окремих місцях він перевищував валовий урожай. Колгоспного хліба не вистачало. І тоді „ударні ” бригади поїхали по хатах забирати зерно з селянських комор.
     За завданням „зверху ” сільські активісти забирали по хатах не лише зерно, крупи ай картоплю. Звозили підводою до комори, а тоді машиною в район. Розкуркулювали за таким принципом: записався в колгосп – не чіпали; не записався, хоч в сім ̕ї четверо дітей і ні волів, ні корови не мав, – забирали все до нитки. Частину виселяли, а деяких лишали вдома без сорочки в запас!”. Люди їли все – буряки, кору дерев, трупи тварин, трупи людей.
     Селяни залишились без нічого. Почався страшний голодомор, якого не знала історія людства.
 
 

Прес-центр студради

* За матеріалами В. Бейліса